Концерт пошани й пам’яті Мєчислава та Адама Солтисів 2015-09-13 18:00

Концерт пошани й пам’яті Мєчислава та Адама Солтисів

  • 13

  • Вересня 2015

  • 18:00

  • Неділя
2015-09-13 18:00
  • Концертний зал ім. С. Людкевича
  • Абонементи дійсні
  • Квитки продаються у касі філармонії щоденно 11:00 — 19:00

    Каса: (032) 235-89-46

    Інформація за телефоном — 096 0 200 400

Серед визначних львівських композиторів минулого особливе місце належить Мєчиславу  і Адаму Солтисам, які все своє життя присвятили розвитку музичної культури нашого міста.

Після повернення до Львова (1891) мистець розгорнув різнобічну  музичну діяльність. Як диригент М. Солтис виконував  шедеври світової музики майже всіх стилів і епох від середньовіччя до сучасності.

Композиторська спадщина М. Солтиса охоплює майже всі жанри і форми, від музично-драматичних (опера, ораторія) та оркестрових творів (симфонія, поема) до камерно- інструментальних, хорів та солоспівів. Центральне місце серед них займає опера. Мєчислав Солтис написав дві комічні опери (Річпосполита Бабинська та Панє Коханку), дві романтичні (Озеро Душа та Марія або Українська повість) і музичну драму Не-божественна комедія.

Одноактну оперу  «Українська повість» («Марія») мистець завершив у 1908 році, її прем'єра відбулась у 1910 р. у Львові, а згодом у Кракові. За жанром це романтична опера з елементами музичної драми. В основу  лібретто  покладено  поему«Марія» Антонія Мальчевського (1793-1826), створену на основі справжніх подій. В  драматургії опери помітний деякий вплив творчості Р. Вагнера (наскрізність будови, використання лейтмотивів, численні симфонічні епізоди тощо). До цікавих моментів  «Марії» належать  епізоди, в яких М. Солтис використовує український пісенний фольклор, зокрема пісні «Ой на горі та й женці жнуть» та «Їхав козак за Дунай».

Цього року минає 125-та річниця від  народження Адама Солтиса (1890-1968), який,як і батько, був  визначним композитором, диригентом, педагогом, музичним критиком, директором консерваторії Польського музичного товариства і артистичним директором цього ж товариства та активним музично-громадським діячем. 

Адам Солтис народився у Львові, 4 липня 1890 р.  Першими вчителями  музики майбутнього композитора стали батьки: Мєчислав Солтис –  гра на скрипці,  мати (Юзефа з Моравєцьких) – на фортепіано.  З 1899 р.  А. Солтис –  учень консерваторії ГМТ  (клас скрипки  Мауриція Вольфшталя),  скрипаль і альтист тамтешнього оркестру та співак  хору ГМТ. Після закінчення консерваторії (1911) та німецької гімназії А. Солтис  продовжує навчання  за кордоном. Студіює  в берлінському університеті (зокрема у Йоганеса Вольфа), Королівській академії музики (композиція Карл Вольф, диригування Роберт Кразельт), а від 1914 р. в Академії мистецтв, в майстеркласі Георга Шумана. В Берліні  виникають перші зрілі твори композитора, зокрема  Варіації на фортепіано ор. 4, Скрипкова соната (І ч.),  романси «Провесна», «Прихід» тощо.  Увесь  період навчання молодий мистець керує хорами, що діяли в рамках польського музичного товариства “Гармонія”; спорадично виступає   як   скрипаль і альтист.   В Берліні мистець  захистив дисертацію прожиття і діяльність  композитора Георга Естеррайха (Georg Oesterreich. Sein Leben und Werke. Zur Geschichte der norddeutschen Kantaten).

Після повернення  до Львова (1921), розпочався період  інтенсивної, багатогранної  музичної діяльності композитора. В консерваторії Польського музичного товариства (ПМТ) Адам Солтис викладає усі музично-теоретичні дисципліни, відразу здобуваючи  славу  талановитого педагога. Керує також Оперною школою (започаткованою Мєчиславом Солтисом) та оркестровим класом; з 1924 р. (ще при житті батька) диригує майже усіма концертами ПМТ, осягаючи величезні  успіхи. Пріоритетна сфера диригентської діяльності  мистця – популяризація  найвидатніших творів сучасності. Зокрема в 1928 р. А. Солтис диригує  ІІІ Симфонією “Пісня ночі” К. Шимановського,   що була  світовою прем'єрою твору  в повному складі з хором. На цей концерт  приїхав   сам   автор  «Пісні ночі»  і  відтоді    між  А. Солтисом і К. Шимановським зав'язались дружні відносини (до речі, під впливом творчості  Шимановського виникла  Гуральська сюїта А. Солтиса).  Невдовзі мистець підготував виконання Симфонії псалмів І. Стравінського (1932), Царя Едипа Онегера, Psalmus hungarikus Кодая  тощо. Завдяки  А. Солтису у Львові звучали також шедеври  попередніх музичних  епох, зокрема пасії Баха, симфонії Бетовена, Брукнера, Дворжака,  Малєрай ін. Після смерті батька (1929) Адама Солтиса обирають директором консерваторії ПМТ, згодом він керує також музичною редакцією “Львівського радіо";  систематично публікується як музичний критик. На початку 30-х рр. за ініціативою Адама Солтиса та при його активній участі реактивована була  діяльність Львівської філармонії, яку він і очолив.  За визначні досягнення в розвитку музичної культури Львова мистця нагороджено Золотим хрестом заслуг (1932).

Після війни А. Солтис надалі викладав  теоретичні дисципліни і композицію в консерваторії (яка стала державною, ім. М. Лисенка) і ця діяльність продовжувалась буквально до останніх днів його життя;   керував також  диригентською кафедрою. Спорадично   диригував  концертами Львівської державної філармонії (до 1956 р.). Тоді виникають найбільш вагомі твори  композитора – ІІ Симфонія (1946), симфонічна поема «Слов’яни»(1947), Концерт для оркестру, камерні композиції тощо.  У 1953 р. А. Солтису присвоєно почесне звання Заслуженого діяча мистецтв.

Адам Солтис помер у Львові у 6 липня 1968 р. З класу композиції А. Солтиса вийшли   визначні, широко   відомі композитори,  зокрема  Мирослав Скорик, Анджей Нікодемовіч, Генадій Ляшенко та ін. Творчість мистця охоплює твори різних жанрів, центральне місце серед них займають композиції для симфонічного оркестру.

ІІ Симфонія  –  широко розгорнутий твір, в якому  відтворені драматичні події та переживання автора, викликані  ІІ світовою війною. На музичному стилі симфонії яскраво позначився вплив пізньоромантичних традицій, особливо  помітний в типі експресії  та багатстві  гармонічних і інструментаційних засобів виразності. За  будовою ІІ Симфонія – класичний чотиричастинний цикл: І ч. – сонатне алегро (Allegro moderato), ІІ – Adagio,  ІІІ  Allegretto – народна картинка в ритмі куяв'яка, IV – Adagio espressivo (синтезуючий фінал). Основа формування симфонічного циклу – динамічно-процесуальний принцип; інтенсивні   тематичні процеси зароджуються вже в  початковому сегменті твору, а більшість його  музичних тем утворюється з декількох найважливіших мікроструктур, які виникають у вступній   ланці сонатного алегро.

Одна з характерних рис  твору Адама Солтиса – суттєве значення  польського фольклору, роль якого послідовно зростає. – В перших двох частинах ІІ Симфонії вплив народних джерел позначився  здебільшого  лише на  характері окремих  тем та їх ладових особливостях. Натомість в ІІІ ч. (куяв'як), використана справжня народна весільна пісня  (Oj nie nasza dziewucha ...); в її майстерній  обробці  використані нетрадиційні метричні схеми, поліритмія, моторність, а у сфері  гармонії багатозвучні структури включно з кластерами.  Ритміка народних танців (особливо полонезу та мазурки) різнобічно використана також у фіналі твору. Що цікаво, в окремих епізодах заключної частини циклу ритмічні мікроструктури національних танців домінують  над мелодичним фактором.