Концерт, присвячений 70-річчю закінчення II-ої cвітової війни 2015-10-10 17:00

Концерт, присвячений 70-річчю закінчення II-ої cвітової війни

  • 10

  • Жовтня 2015

  • 17:00

  • Субота

Національна заслужена академічна капела України «ДУМКА»
Художній керівник – головний диригент Герой України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, народний артист України – Євген САВЧУК
партія органу Денні ВІЛЬКЕ (Німеччина)
Заслужена артистка України Оксана Нікітюк – мецо-сопрано
Заслужена артистка України Тетяна Гавриленко – мецо-сопрано
Заслужений артист України Ігор Воронка – бас
Олексій Крячун – бас
Сергій Колесник – тенор
Іванна Пліш – сопрано

 

  • Будинок органної та камерної музики
    • Вартість квитків
    • грн
  • Абонементи недійсні
  • Квитки продаються у касі філармонії щоденно 11:00 — 19:00

    Каса: (032) 235-89-46

    Інформація за телефоном — 096 0 200 400

П’ять з половиною років війни перетворили Європу в пустелю. Відзначену порушеними обіцянками і знищеними сподіваннями, засіяною мертвими людьми і руїнами. 
Для одних весна 1945 року приносить нарешті свободу, інші здогадуються про правду після ідеології, яка зневажала людей. Для багатьох вона великий поворотний пункт їхнього життя. Чи були зроблені уроки із цього? 

Концерт присвячений 70 річчю – закінчення II-ої світової війни повинен нагадувати, застерігати, втішати, сподіватися, придавати сили, прощати, допомагати молитві, бо «Любити життя означає: любити Бога.» (Лев М. Толстой, Війна і мир). 

Maрсель Дюпре належить до видатних музичних особистостей Франції в 20 столітті. Він особисто познайомився – згадаємо лише декількох із них – з Клодом Дебуссі, Морісом Равелем, Габріелем Форе, Полем Дюка, Камілем Сен-Санс, Сергієм Рахманіновим, Олександром Глазуновим. 
Виріс в Руані, навчався грі на фортепіано, органі, вивчав композицію в консерваторії в Парижі, всі курси він закінчив «з відзнакою». 
Під час Першої світової війни він працював санітаром (внаслідок операції в дитячі роки, коли необхідно було видалити праву ключицю, він після мобілізації був звільнений від військової служби). Він дуже страждав від того, що втратив так багато із своїх друзів на війні, зате він задався думкою написати свою ораторію «Молитва за покійними» (De Profundis), в пам'ять про мертвих солдатів, і знаходив у цьому втіху. 

Через 20 років після історичного міста Верден написав Дюпре у 1935 році свій патріотичний твір «Героїчна поема» (Poème héroïque) для духових, ударних інструментів і органу до свята відкриття відреставрованого після знищення в Першій світовій війні собору Вердена (слухаючи уважно, не можна не помітити, що його музичний матеріал був перейнятий із великого «Тобі, Боже, дякуємо» (Te Deum laudamus). 

«…загрозлива небезпека війни…» 

Біограф Дюпре Міхаель Мюррей у зв’язку з появою цього твору відзначив наступне: 
«Ввечері 16 березня 1935 року давали прийом з нагоди призначення Дюпре офіцером Французького почесного легіону, і вже повсюдно відчувалася загрозлива небезпека війни, навіть того вечора: Лише через декілька годин Гітлер оголосив,що виставляє півмільйона солдатів (ця кількість майже вдвічі переважала французькі збройні сили). Також Дюпре і дві сотні гостей, можливо, запитали самі себе, чи готуватимуться французи і англійці до вступу військ в Рейнську область, щоб захистити Версальський договір. Дивний збіг примусив його задуматися: Лише за п’ять днів до цього він знову урочисто відкривав орган в соборі Вердена і присвятив місту Верден свій твір «Героїчна поема» («Poème héroïque»). Невже знову це місце, в якому одного разу вже загинули в бою один мільйон людей, знову може повторити долю 1916 року?»

Верден пережив цю долю ще один раз. У 1940 році Верден знову був захоплений німцями і у 1944 році відвойований американцями. 

-2-

«Привіт тобі, Маріє, королево миру»

Марсель Дюпре, який з 1916 по 1920 рік працював органістом в Соборі Паризької Богоматері (Notre Dame de Paris), дав 13 серпня 1944 року концерт в Соборі Паризької Богоматері (Notre Dame de Paris). Його концерт слухали «Незабутньо, 6.500 слухачів.» (Жанна (Jeanne Demessieux), учениця Дюпре), і він завершив імпровізацією великого твору «Тобі, Боже, хвалим» («Te Deum laudamus»). На цей час Париж ще не був повністю звільнений від німецької окупації. 
Дзвони паризьких церков знову задзвонили вперше від червня 1940 року 24 серпня 1944 року і оголосили цим самим про вступ військ союзників. «Я ніколи не забуду цього вечора», згадувала мадам Дюпре, «коли вони переїжджали через міст біля міста Медон (Meudon) (місце проживання Дюпре). Ми всі плакали від радості, коли вони марширували повз нас.» 

Приблизно через 60 років ми знову перебуваємо на хорах органу Собору Паризької Богоматері (Notre Dame de Paris). 
Олів’є Латрі (Olivier Latry), якого відомий учень Дюпре Олів’є Мессіан (Olivier Messiaen) назвав «новим Марселем Дюпре» і який працює з 1985 року органістом в Соборі Паризької Богоматері (Notre Dame de Paris), виконав там 9 жовтня 2007 року свій твір Salve Regina. 
Цей твір задуманий для органу, хоральної школи і жіночих голосів. У цьому зв’язку композитор відзначив таке: 
«Всі християни пішли дорогою глибокої віри, радості, сумніву, нерозуміння, відчаю, бунту, надії, щастя і блаженства. Це те, що я хотів, щоб через мелодію, яка переслідує мене вже так багато років, висловити це.» 

«Чому…» 

Траурний мотет «І лежить місто таке пустинне» написав тодішній кантор Рудольф Мауерсбергер (Rudolf Mauersberger) для Дрезденського хору під враженням від розрухи міста Дрезден в Другій світовій війні за плачем Єремії. 
Автограф мотету запозичений із страсної суботи (30 березня) 1945 року, тих днів, коли все ще вірили у велику «остаточну перемогу». 4 серпня 1945 року після війни відбулася його прем’єра під час першої вечірні Дрезденського хору в церкві, що була спалена. 
Ще і сьогодні зачіпає цей твір, коли згадуєш його появу, згадки Мауерсбергера передбачають положення людей в Європі. 

«Відпусти мені мою гріховну провину…»

Коли Йоганн Себастьян Бах, що мав важке захворювання очей, диктував обробку хоралу «Цим я стаю перед Твоїм троном» своєму зятеві Альтніколю, можливо найвидатніший композитор всіх часів лежав вже на смертному одрі, і він знав, коли він сам предстане перед троном Господа. 
Весь незбагненний всесвіт творчості Баха закінчується простою мирною музичною фразою. 
Початок 9 строфи «Відпусти мені мою гріховну провину» наведена тут як символ з нагоди цього концерту. 

-3-

«Слава в вишніх Богу» («Gloria in excelsis Deo»)
Всупереч воєнній смуті Марсель Дюпре працював над випуском органних творів Баха. 
Дюпре, який у 1920 році першим виконав напам’ять всі органні твори Баха на 20 концертних вечорах, міжнародною пресою був названий медичним феноменом. 
Хоча війна вже наближалася до завершення, але все ще тривала, Дюпре у квітні 1945 року вирішив знову виконати всі органні твори Баха. Цей цикл розпочався 17 квітня і закінчився протягом наступних тижнів. Тим самим Дюпре хотів протидіяти горю, що принесла війна, при цьому йому, мабуть, здавалося, що стійкість і істина в музиці Баха є підходящим засобом. 

Через тридцять років після «Молитви за покійними» (De Profundis) Дюпре надихнула розруха міста Руан під час Другої світової війни на написання ще одного великого хорового твору: результатом стала ораторія La France au Calvaire, яка нарешті була своєчасно завершена для спільних урочистостей з нагоди реставрації собору міста Руан і святкування 500-річчя офіціальної реабілітації Жанни із Орлеана у 1956 році. 
Лібрето, написане поетом Рене Хеврал, що мешкав в Руані, починалося прологом, у якому алегорична фігура Франція (La France) стоїть на колінах біля підніжжя хреста і благає вмираючого Христа відпустити гріхи її співвітчизників, як він відпустив їх покаянному злодієві (тут проявляється також зв'язок з твором Баха „Цим я стаю перед Твоїм троном“). Для підтримки свого звернення в наступних шести частинах представлена процесія французьких святих через століття: Сен-Дені (St. Denis), висміяний і обезголовлений варварами, що горланили, свята Клотільда (St. Clothilde); святий Луї (St. Louis), що персоніфікує ідеал середньовічного властителя; Жанна із Орлеана (Johanna von Orléans); святий Вікентій де Поль (St. Vincent-de-Paul), приклад любові до ближнього; і, нарешті, свята Тереза (St. Teresa von Lisieux), сучасний приклад святості і смирення. Фінал переносить нас назад до Голгофи, де Франція (La France) повторює свою молитву. Віруючі мешканці Франції підхоплюють її двома хорами, в той час як їх інтонація різдвяного вигуку Christus vincit (Христос перемагає) спочатку вибухає в подвійній фузі Gloria in Excelsis Deo! (Слава в вишніх Богу!), а потім розчиняється в ній. 
Цей літургічно-музичний вмілий прийом Дюпре в кінці твору-нагадування створює одночасно рамку з заголовком, під яким проходить цей концерт: 
«Слава в вишніх Богу, і на землі мир» (Євангеліє від Луки 2, 14) 

Денні Вільке