В шану Маестро Миколі Колессі В шану Маестро Миколі Колессі

В шану Маестро Миколі Колессі

  • 4

  • Грудня 2014

  • 19:00

  • Четвер
В шану Маестро Миколі Колессі
  • Концертний зал ім. С. Людкевича
  • Абонементи дійсні
  • Квитки продаються у касі філармонії щоденно 11:00 — 19:00

    Каса: (032) 235-89-46

    Інформація за телефоном — 096 0 200 400

Микола Колесса (1903—2006) — один з найвидатніших українських композиторів, який втілив у своїй музиці яскравий, неповторний національний стиль, де ретельно відшліфований «екстракт» найхарактерніших рис гуцульського, поліського і лемківського фольклору з надзвичайною фаховістю і талантом інтегрується у жанри і форми класичної музики. Микола Колесса — також видатний диригент і педагог, автор підручника «Основи техніки диригування». Пам'яті видатного українського музиканта присвячено концерт симфонічної музики.

Олександр Божик із Академічним симфонічним оркестром Львівської філармонії під батутою Іллі Ступеля виконає скрипковий концерт Петра Чайковського — один із найвідоміших і водночас найвимогливіших до виконавця творів цього жанру. Мелодія тут перебуває в центрі уваги композитора, і партія соліста тримає на собі основну змістову вагу. Особливо витонченою є середня частина концерту, Канцонетта, у якій основна тема звучить як журлива народна пісня.

«Карнавальна» увертюра чеського класика Антоніна Дворжака, яка також прозвучить на концерті, має свій сюжет: «Самотній замислений подорожній в сутінках заходить у місто, де відбуваються святкування. Довкола — гра музичних інструментів, радісні вигуки людей, співи і танці». Втім, у певний момент оркестр «розступається» й звучить ліричний дует англійського ріжка і флейти (мимоволі спадає на думку написана пізніше Дев'ята симфонія), який розповідає про любовний епізод; урочисто-енергійний святковий настрій повертається у кінці увертюри.

У другому відділі прозвучить Симфонія №41 «Юпітер» — остання симфонія Моцарта. Існує версія, згідно з якою Моцарт писав свої три останні симфонії як цикл — і таким чином «Юпітер» виконує функцію симфонії-фіналу цього циклу. Стиль пізніх творів Моцарта має характерну рису — поряд із життєрадісно-грайливим оптимізом з'являються філософські нотки, а музична мова збагачується поліфонічними засобами епохи Бароко — насамперед фугою. Не виняток і симфонія «Юпітер», у фіналі якої Моцарт з допомогою фугато підсилює емоційну насиченість завершального розділу.